Леонід Грабовський

Один з найцікавіших сучасних українських композиторів, учасник кола «київського аванґарду», Леонід Грабовський свого часу писав музику для кінематографа. І якщо цей бік його творчості більш-менш відомий, то про його роботу в анімації відомо не так добре.

Цьогорічний ювілей композитора є хорошою нагодою зробити таку собі ретроспективу його робіт в анімації.

Атональна музика краще підходить для анімації, в якій відбуваються швидкі зміни дії, аніж тональна з її тяжінням до центру ладу, що має обов’язково розв’язуватися. Проводячи ретроспективу робіт аванґардного композитора Леоніда Грабовського в анімації, цікаво було б подивитися на використання аванґардних музичних прийомів в анімафільмах загалом.

Ще до війни учні Арнольда Шонберґа, автора додекафонії, писали музику для анімації. Ось як, наприклад, Ганс Айcлер («Опус» III, 1925; «Піт Ролеум та його родичі», 1939). А Скотт Бредлі, композитор, що писав супровід майже для всіх ранніх серій Тома і Джеррі, використав принципи додекафонії, коли зіткнувся з проблемою як оригінально озвучити чудернацький біг мишеняти з маскою собаки на голові в мультику «Напускаючи собаку» (Puttin’ on the Dog, 1944) та несподіваний рух кошика, що його залишили на ґанку мешкання Джеррі, у мультику «Знайда» (The Milky Waif, 1946). Цікаво було б визначити чи використовував Леонід Грабовський повноцінну атональну, ба навіть конкретну музику в оформленні анімафільмів.

Відомо, що на київнаукфільмівських аніматорів свого часу справила вплив Заґребська школа анімації. Аванґардні хорватські анімафільми часто мали аванґардну, експериментальну (зокрема «конкретну») музику в озвученні. Цікаво наскільки цей вплив відбився на музичному вирішенні тих анімафільмів, над якими працював Леонід Грабовський. (До речі, Леонід Олександрович чи не першим використав «конкретну музику» в нашому кіно у стрічці Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих».)

Наступний анімафільм — останній в нашій міні-ретроспективі робіт видатного композитора в анімації. В його «анімаційному» доробку є ще анімафільми, відео до яких знайти у мережі не вдалося. Це дві анімаційні стрічки «Від дзвінка до дзвінка» (1971) та «Дріб» (1973), до яких він писав музику (за дивним збігом, обидва режисерував Євген Сивокінь), та «Жовтневий марш» (1978), в якому він виступав як звукорежисер (в стрічці використано музику Шостаковича, який був важливою постаттю в житті композитора).

Дуже рекомендую повноцінну ретроспективу творів цього композитора, що проходила останнім часом на сторінці Очима культури. Так само, як і цей відео-сюжет із однойменної передачі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *