Ніна Василенко

Ще одна кругла дата нашої анімації цього року — 110 років від дня народження режисерки Ніни Василенко, що виповнюються сьогодні. Дуже влучно, що такий круглий ювілей відбувається напередодні року, в якому ми святкуватимемо 90-річчя нашої анімації. Адже Ніна Василенко була однією з тих трьох «ниточок», що простягнулися від 20-30-х і відродили українську анімацію за кілька десятиліть!

Першим фільмом режисерки та другим фільмом новоствореного анімаційного об’єднання на студії Київнаукфільм була «Веснянка».

Першим етапом в режисерській творчості Ніни Василенко були анімаційні фільми для дітей. Одним з помітних успіхів в цьому жанрі став фільм про веселих художників. До речі, малюнок тут спрощений, зроблений «під дитячий». Може, це перша спроба відходу від усталеного диснеївського стилю? ;)

Ніна Василенко передусім відома як режисер епічного жанру, першим фільмом в якому стала легенда про богатиря Микиту Кожум’яку. Складається враження, що вона працювала саме над українським епосом, адже вона ставила фільми за творами руського періоду, що стосувалися наших земель, та безпосередньо за українською думою.
Цікаво що у фільмі про Кожум’яку компанія сліпих гуслярів дуже нагадує старців-кобзарів, а наприкінці дівчата співають мелодію, що дуже схожа на нашу народну пісню «Пливе човен, води повен». Прикметним є також і те, що в плані зображення фільм творчо наслідує стилістику стародавніх київських фресок та народного малюнку.

Наступним, після легенди про Кожум’яку, епічним твором Ніни Василенко стала дума про Марусю Богуславку. Дуже цікаво, що у сценах в Туреччині зображення виконане в стилі персидської мініатюри, на противагу традиційному народному малюнку сцен в Україні.

Ще одним експериментом Ніни Василенко з національним стилем були «Музичні картинки», мультик, що вчить діточок як можна собі уявляти музику. Як музика, так і зображення фільму відсилають до мистецьких експериментів 20-30-х років. Адже музична основа — це п’єси за мотивами циклу «Сонечко», новаторської обробки народних пісень Левка Ревуцького 1925 року. А в зображенні мультику легко впізнається «Чорний звір» Марії Примаченко 1936 року.

«Чорний звір» Марії Примаченко
Оригінал Чудовиська з мультику

До речі, дуже цікаво було б відгадати твори яких ще народних майстрів використовуються в мультику.

Ще одним анімафільмом Ніни Василенко для дітей був «Некмітливий горобець» за мотивами казки Лесі Українки «Біда навчить». Цікаво, що мораль первотвору та фільму різні. Якщо в мультику крук повчає горобця, що розуму його навчить праця, то в казці розум до горобчика приходить, коли він усвідомлює — «годі сваритися!» Після того, як він перестає битися з іншими горобцями, вони готові прийняти його до гурту і вже тоді від них він вчиться як треба господарювати. Як на мене, така кінцівка набагато більше пасує Лесі Українці, бо нагадує громадівські ідеї її дядька, Михайла Драгоманова, і ніби є поясненням для діток того, що жити краще гуртуючись, а не сварячись.

Завершуємо ретроспективу  екранізацією епічного твору, шедевру давньої української літератури, що його, за словами Марка Роберта Стеха, має вдумливо прочитати кожен освічений українець. Як і у попередніх фільмах Ніни Костянтинівни, в «Слові о полку Ігоревім» продовжується експеримент з різними українськими художніми стилями, зокрема художник-постановник Едуард Кирич у цьому фільмі використав давньоруську книжкову мініатюру, фрески, ікони.

Список всіх анімаційних стрічок Ніни Василенко, що доступні в мережі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *